Турецький підйом переводить вас із положення лежачи на спині у вертикальну стійку і назад із гирею або гантеллю, зафіксованою над головою. За одне повільне, контрольоване повторення він будує залізобетонну стабільність плеча, ротаційну силу кора та односторонню потужність кульшового суглоба.
Пояснення
Колишні силачі використовували турецький підйом (TGU) для перевірки сили всього тіла ще задовго до появи сучасних тренажерів. У кросфіті це одна з найкращих допоміжних вправ, щоб зміцнити плечі перед важкими присіданнями зі штангою над головою, ривками та ходьбою на руках. Оскільки вага залишається зафіксованою над вашим центром тяжіння, поки тіло проходить через сім чітких позицій вгору і вниз, одна поспішна помилка миттєво виведе вас із рівноваги. Механічно рух поєднує діагональний перекат із виходом на лікоть, міст в опорі на три точки, кульшовий нахил з одного коліна та випад зі снарядом над головою, поки робоча рука утримує ізометричну вертикальну фіксацію. Кожен перехід зміщує опору з корпуса на долоню та стопи, змушуючи плечовий суглоб плавно обертатися у суглобовій западині під навантаженням, перпендикулярним до підлоги. Основну роботу з утримання гирі вгорі та підйому тіла виконують плечі (дельтоподібні м'язи й ротаторна манжета), прес, глибокі м'язи кора (поперечний м'яз живота), сідниці та квадрицепси. Косі м'язи живота, поперек, біцепси стегна, грудні м'язи та передній зубчастий м'яз живлять перекат, міст і пронесення ноги, стабілізуючи таз і лопатку. Тим часом трицепси, найширші м'язи, трапеції та м'язи передпліч тримають робочу руку жорсткою, наче сталевий стрижень.Вихідне положення
Виконання руху
Дихання та фіксація кора
Безпека та профілактика травм
Часті помилки та як їх виправити
Масштабування та варіанти